РАДІ ВАС ВІТАТИ, ДРУЗІ
До вашої уваги додаток до онлайн конкурсу “Незручний сміх”. Тут можете переглянути декілька сценаріїв для виступу в нашому івенті, якщо деякі з них вам сподобались, то можете домовитись з нами про їх використання. Вартість сценарію 5000 гривень. Але якщо ви талановита і креативна людина, яка подає надії в гуморі, то можете використати будь-який сценарій безкоштовно. Запрошуємо ознайомитись з умовами участі в конкурсі. Батл. Крінж. Незручний сміх. Онлайн-конкурс
1.
Дивись, яке велике виросло!
Привіт усім!
Я дівчина з села, і сьогодні хочу поговорити про… кукурудзу! Так-так, саме про ту велику, соковиту кукурудзу. Знаєте, у нас на селі кукурудза – це майже святиня. Але, скажу вам по секрету, іноді дивлячись на ці величезні качани, важко не помітити дещо інше… Таке відчуття, що кукурудза наче підморгує тобі і каже: “Ну що, як справи, малятко?”
От уявіть собі, йдеш ти полем, а навколо ці величезні качани кукурудзи. Вони такі великі і товсті, що навіть не знаєш, куди очі подіти. Одного разу, коли я працювала на полі, моя сусідка баба Галя підходить і каже: “Дивись, яке велике виросло!” Я тільки посміхнулась, а про себе думаю: “Бабо, якби ти знала, про що я зараз думаю!”
Ну і звісно, як без цього? Кукурудза – це ж наш символ родючості і достатку! А іноді здається, що це ще й символ чогось іншого… Зараз всі такі технології розвинені, можна замовити все що завгодно через інтернет. Але от кукурудза – це така натуральна, справжня і завжди під рукою. Скажу вам чесно, якби я була на острові, де немає нічого, тільки кукурудза, я б не сумувала.
Знаєте, коли дивлюсь на ці поля кукурудзи, думаю про майбутнє. Хто знає, може, коли-небудь ця велика кукурудза стане ще й символом сексуальної революції на селі? Чому б і ні? У нас на селі завжди відкриті до нового!
Ну ось і все, дякую вам за увагу! Пам’ятайте, що кукурудза – це не тільки їжа, а ще й привід для чудового настрою і фантазій!
2.
Сільська романтика: Морква замість каблучки!
Привіт-привіт, мої міські красені та красуні!
Дякую, що ви тут! Сьогодні я вам розповім трохи про своє життя в селі, про свої перші концерти на сільському подвір’ї і, звісно ж, про моїх залицяльників. Ой, залицяльники в селі – це окрема тема!
Уявіть собі, сільське подвір’я, я стою на імпровізованій сцені – це, до речі, була стара дерев’яна діжка. Мої слухачі – гуси, кури і навіть пара коней. І от, починаю я свій перший виступ, розповідаю про своїх залицяльників, а вони слухають… Ну, як слухають, головне, що не тікають!
От, скажімо, Ваня – мій перший залицяльник. Він був такий романтичний, що замість букету квітів приніс мені кошик з курчатами. Каже: “Це тобі, щоб було з ким говорити, коли мене немає”. Романтика, правда? Та ще й якусь курку подарував – мабуть, щоб їй теж не було самотньо.
А Петро! Петро – це взагалі шокуюча історія. Він вирішив вразити мене своїми кулінарними здібностями. Пригостив мене борщем. Але, знаєте, є одна деталь – він забув покласти у борщ буряк! От я сиджу, їм цей “білий борщ” і думаю: “Це ж треба було так постаратися!” Петро на це: “Ну, головне, що з душею!” Так, з душею, але без буряка.
Іван, мій третій залицяльник, був трохи ревнивий. Одного разу він дізнався, що я готую концерт для гусей і курей. Приходить до мене і каже: “Так, або я, або вони!” Я ж, не довго думаючи, відповіла: “Ваня, гуси і кури мене ніколи не ревнують, тож обираю їх!” Він пішов, а гуси аплодували, як могли – махали крилами.
А ще був Сашка. Він вирішив підкорити мене своїми музичними талантами. Приніс баян і почав грати і співати прямо під вікном. Грає, співає… а я сиджу і думаю: “От би ще хтось з коней заспівав, було б шоу!” Гуси теж підспівували, як могли. Того вечора ми привернули увагу всього села і зібрали непроханих глядачів. Навіть собаки з сусідніх сіл прибігли подивитися на це дійство!
Моя улюблена історія – це про Миколу. Він прийшов до мене з пропозицією. Став на коліна і витягнув коробочку. Думаю: “Ой, зараз буде кільце!” Відкриваю коробочку, а там… маленька морква! Каже: “Це символ нашої родючості!” Ну що ж, символ так символ! Але я йому відповіла: “Миколо, поки морква не виросте, про весілля не може бути й мови!”
Так що, мої дорогі, якщо у вас думаєте, що сільське життя нудне, то ви глибоко помиляєтесь. Кожен день – нова пригода, кожен залицяльник – новий жарт. А головне – мої вірні слухачі гуси і кури, які завжди готові мене підтримати.
Дякую вам за увагу, смійтеся частіше і не забувайте – інколи краще говорити з курми, ніж з людьми. Вони принаймні не ревнують!
3.
Шкарпеткова таємниця – де вони зникають?
Моє шанування спільното!
Знаєте, люди, я зрозумів, що в житті є дві великі таємниці. Перша – це як працює інтернет, а друга – куди зникають шкарпетки після прання. Ось чому я вирішив: більше не буду парувати шкарпетки після прання. Тільки по одній. Бо друга все одно зникне!
Серйозно, я проводив власне розслідування. Виявляється, що в кожній пральній машині є таємний портал для переходу у вимір шкарпеток. Одну мить ти кидаєш пару в машину, а через годину – магічно зникає одна з них. Ну, хіба це не підстава для триллера?
Я уявляю, як шкарпетки, які зникли, створили свою цивілізацію. Десь там у паралельному вимірі сидять шкарпетки, насолоджуючись життям, сміючись над нами, гомоспієнсами. ‘Ось вони знову, шукають нас під ліжком!
І якби вони могли розмовляти, що б вони нам сказали? ‘Агов, друже, ми не втрачені, ми просто втекли від цього жахливого прання!
Але знаєте що? Це навіть має свої плюси. По-перше, більше не треба турбуватися про пошук пари. В мене тепер кожна шкарпетка – індивідуалістка. По-друге, це крутий спосіб виділитися. Одягаєш одну зелену шкарпетку, другу – червону, і вже в центрі уваги! Ніхто не запідозрить, що це через пральну машину, яка вкрала, су*а, твою шкарпетку. Всі думають: “Вау, яка сміливість, який стиль!”
І якщо хтось питає, чому я так одягаюся, я відповідаю: “Це мій протест проти шкарпеткової дискримінації!” Ще жодного разу не бачив, щоб хтось сміявся більше, ніж ті, хто бачить мої кольорові композиції вперше. Це як новий вид мистецтва – шкарпетковий сюрреалізм.
Але знаєте, що найсмішніше? Я не зупинився на цьому. Почав купувати шкарпетки різних кольорів. Так, тепер у мене гардероб із одиноких шкарпеток всіх кольорів палітри. І це мій бунт проти шкарпеткового свавілля!
Тож, якщо ви бачите мене з однією зеленою і однією червоною шкарпеткою, не дивуйтесь. Я просто пристосовуюсь до реалій цього шкарпеткового шабашу!”
Дякую! Пам’ятайте, шкарпетки – це не тільки одяг, це справжнє життя з пригодами!
4.
Софія – нездійснена мрія!
Вітаю друзі!
Коли був молодим, у мене у дворі жила дівчина Софія, і її всі мали, хто хотів, але мені вона не давала. Я думав, що це помилка. Може, вона не помітила мене серед натовпу? Потім зрозумів – це мій особистий знак від всесвіту.
Знаєте, кожен має свій хрест нести, і мій хрест був — бути єдиним хлопцем у дворі, кому Софія не давала. Усі мої друзі ходили усміхнені й задоволені, а я — наче у глухому куті.
Одного разу, я наважився запитати її: “Софіє, чому ж ти не хочеш бути зі мною?” Вона подивилася на мене і відповіла: “Ти знаєш, я просто не хочу псувати тобі життя.” Ось так, вона вирішила, що я особливий!
Я намагався дивитися на це з позитивного боку. Наприклад, у мене залишалося більше часу для моїх хобі. Поки інші хлопці витрачали час з Софією, я вчився грати на гітарі. І знаєте що? Тепер я граю на гітарі майже так само добре, як Софійка грає на нервах!
Та потім, одного дня, я дізнався, що Софія переїжджає. Я підійшов до неї і сказав: “Ти їдеш і навіть не спробувала змінити свою думку?” Вона усміхнулася і сказала: “Знаєш, якщо ти досі не зрозумів, я просто не могла знайти нічого, що б тебе зламало. Ти занадто хороший для мене.”
Тут я і зрозумів, що треба цінувати те, що маєш. Можливо, моєму серцю не вистачало пригод із Софією, але воно точно не постраждало від зайвого драматизму. От бляха! І це мене теж чогось навчило: іноді те, що здається невдачею, насправді є благословенням.
Але на цьому історія не закінчується. Через кілька років я зустрів Софію на зустрічі випускників. Вона підходить до мене, посміхається і каже: “Пам’ятаєш, як я тобі казала, що не хочу псувати тобі життя? Ну, ти ще мені дякуватимеш за це.” Я сміюсь і кажу: “Софія, ти справді думала, що я до сих пір про це думаю? Я тепер щасливий, що все сталося так, як сталося.”
Отак ось, друзі. Не забувайте, що іноді найкращі речі трапляються, коли ми найменше їх очікуємо. І навіть якщо вам здається, що ви чогось не отримали, можливо, це просто всесвіт знає, що вам потрібно щось краще.
Дякую, що вислухали! Гарного вам вечора!
5.
Дитинство і шампанське. Історія про голий забіг на пляжі у 24
Усім привіт, друзі!
Коли мені було 4 рочки, я бігала по пляжу гола, а зараз мені 24, але щоб повернути дитинство, достатньо двох пляшок шампанського. І ось, я стою на тому ж пляжі, дивлюсь на море і думаю: “Що за хрінь, дитинство повернулося!”. Але знаєте, є різниця між тим, коли ти бігаєш гола у 4 роки і у 24. У 4 роки всі думають: “Яка мила дитина!”. У 24 – “От бляха, викличте поліцію!”.
І ось я біжу, відчуваю вітер у волоссі, пісок між пальцями ніг і сирену поліції за спиною. Не знаю, як ви, але я вважаю, що це чудовий спосіб завершити вечір.
Але серйозно, шампанське дійсно творить дива. Ви коли-небудь помічали, що після кількох келихів у вас з’являється суперсила? Наприклад, суперсила переконувати себе, що ви – найкращий танцюрист у світі? І тут ви, знову ж таки, на танцполі, робите рухи, які навіть ваші коліна не пам’ятають. Всі навколо дивляться на вас з захопленням, а точніше з жахом, і розуміють, що ви – справжня зірка цього вечора.
Або інша суперсила – сила соціальної комунікації. Здається, що ви можете поговорити з будь-ким і на будь-яку тему. Ви підходите до незнайомця, починаєте розмову про теорію струн або про те, чому коти завжди падають на лапи. І він вам відповідає, бо, виявляється, у нього теж дві пляшки шампанського!
І на завершення вечора, коли ви вже намагаєтесь знайти дорогу додому, ви починаєте думати про всі ці дитячі речі. Як було класно в дитинстві, коли не було турбот, не треба було працювати, і єдина ваша проблема – чи дозволять вам з’їсти ще одну цукерку. Тоді ви вирішуєте: “А чому б не зробити це знову?”. І ось ви сидите вдома, дивитесь мультики, їсте цукерки і радієте життю…
Тому, мої друзі, якщо ви хочете повернутися в дитинство, не шукайте машину часу. Достатньо просто купити пару пляшок шампанського, знайти пляж і відпустити всі свої турботи. Життя – це велика гра, тож грайте, смійтеся і бігайте по пляжу, навіть якщо вам вже не 4, а 24. Дякую за увагу, і нехай ваше дитинство завжди буде з вами, хоч би і з невеликою допомогою шампанського!
6.
СПІВ І СЛЬОЗИ
Привіт!
Мене звати Таня, я талановита дівчина і люблю співати. Але знаєте, що цікаво? Мої сусіди теж дуже полюбляють мої співи… особливо коли я закінчую. Вони навіть іноді плескають, але мені здається, це більше схоже на спроби переконатися, що я дійсно перестала.
От, наприклад, співаю я в душі. Це мій особливий концертний зал. Але от біда, вода завжди стає холодною саме в той момент, коли я беру високу ноту. Мабуть, навіть вона не витримує.
Нещодавно мене запросили виступити на весіллі. Я так зраділа! Думала, це мій шанс стати зіркою. Але коли я заспівала свою першу пісню, наречений почав плакати. Спочатку я подумала, що його зворушив спів, але виявилось, він дізнався, що медовий місяць — це не поїздка в Карпати, а місяць на пасіці у тестя..
А ще я вирішила піти на караоке. Думала, що там вже точно всі співають так собі. Але ні! Коли я заспівала, на екрані з’явився напис: “Ти дійсно хочеш це зробити?” І кнопка “Скасувати” стала більшою. От ку*во!
Я співаю навіть своїм котам. Вони мої найвдячніші слухачі… точніше, вони такі були, поки не навчилися відчиняти двері і тікати з кімнати.
Одного разу мене запросили на прослуховування в музичну школу. Я була така схвильована! Прийшла, заспівала… І знаєте що? Мене відправили на курси танців. Сказали, що там мій голос буде звучати краще – коли я просто відкриваю рот і не видаю звуків.
Отже, можливо, спів – це не моя сильна сторона. Але не переживайте, я знайду свій талант! Хто знає, може, наступного разу ви побачите мене на сцені, де я буду… мовчати. Така собі пантоміма від Тані!
Дякую, що слухали! Сподіваюся, ви не пошкодували!
7.
Сюрпризи від моєї дівчини:
Як ‘голена пілотка’ стала мемом
Всім привіт!
Моя дівчина каже, що голена пілотка — то її візитна картка. Ну що ж, тепер я точно знаю, як вона підтримує свої перші враження! Бабуся випадково це почула, а пізніше спитала, чи вже отримала вона свої ‘візитки’, я ледве не захлинувся чаєм!
Виявляється, вона мала на увазі свою нову зачіску. Та хто б міг подумати, що фраза ‘голена пілотка’ може мати стільки підтекстів! А потім з’ясувалося, що моя дівчина просто відвідала салон краси й зробила там нову стрижку.
Ну, звісно, всі були трохи шоковані, але ми з нею посміялися з цієї сцени соціального кошмару. А знаєте, що дійсно дивно? Після цього моя дівчина почала використовувати фразу ‘голена пілотка’ *ука, в усіх можливих випадках! Спершу я думав, що це б*я, просто жарт, але ні. Вона навіть на роботі так каже: ‘Я як та голена пілотка — завжди виглядаю на всі 100!’
Мені це все почало нагадувати серіал, де кожен герой має свій фірмовий хід. Ну, як у серіалах, де у когось постійно з’являється та сама фраза чи жест. Тільки тут це реальне життя! Ми навіть створили для неї спеціальний хештег у соцмережах. Друзі вже жартують, що їй варто випустити свій власний бренд ‘Голена пілотка’ — футболки, кепки і, звичайно, бритви.
Всі її колеги на роботі тепер називають її ‘Леді Пілотка’. І, зізнаюсь, я теж не зміг втриматися і почав використовувати цей вислів у розмовах з друзями. Наприклад, коли хтось з них запізнюється, я кажу: ‘Ну що, де твоя голена пілотка?’ Всі ржуть, і це вже стало частиною нашого колективного гумору.
Однак, є й інші, не такі приємні моменти. Одного разу, під час зустрічі з новими знайомими, вона представилася так: ‘Привіт, я Аня, і моя голена пілотка — це моє кредо!’ Можна собі уявити, як всі намагалися залишитися серйозними, але вирази їх облич були кам’яні. Після цього пікового крінжу вирішили трохи скоригувати наше використання цієї фрази, щоб уникнути зайвих непорозумінь.
Втім, я не можу не захоплюватися її почуттям гумору і самовпевненістю. Мені подобається, що вона може сміятися над собою і робить це так, що всі навколо теж сміються. Можливо, це не зовсім стандартний підхід до самопрезентації, але це працює!
Люди запам’ятовують її, і завдяки цій фразі її знають як людину з оригінальним почуттям гумору. Зрештою, кожен має свої власні ‘візитні картки’, які роблять їх особливими і запам’ятовуються. І хоча спершу мені було трохи незручно через такий незвичайний вибір слів, тепер я бачу, що це насправді частина її чарівності.
Вона вміє зробити так, щоб люди навколо відчували себе комфортно і розслаблено, навіть коли мова йде про такі несподівані теми. І хто знає, можливо, ми дійсно почнемо бізнес з продажу футболок з написом ‘Голена пілотка — це про стиль!’ Що ж, в житті завжди є місце для несподіванок і веселощів.
Моя дівчина навчила мене, що головне — це не сприймати життя занадто серйозно і завжди знаходити час для сміху. І, мабуть, саме за це я її і люблю — за її здатність бачити світ крізь призму гумору, навіть у найнесподіваніших ситуаціях.
Одного разу ми потрапили в центр конфлікту в барі. Два піддатих мілленіали затіяли заміс, і вже здавалося, що до епічного махача лишилися секунди.
Я вже подумав, що краще: як нам швидше звалити звідти або подивитися на це несподіване шоу. Але вона раптом підходить до них і каже: “Хлопці, що за маячня! Краще порівняйте, у кого тупіша пика!” Наступила неочікувана пауза, чуваки зупинилися, подивилися на неї, потім уважно почали розглядати один одного і через пару секунд вони реготати. Напруга зникла, і вже за хвилину ці двоє дятлів обіймалися як старі дружбани.
Її здатність розрулювати ситуації гумором просто зашкалює. Вона не тільки врятувала нас від потенційного махача, але й зробила вечір феєричним. Життя з нею — це справжнє шоу, де кожен момент може перетворитися на сцену з комедійного фільму.
І ось саме тоді, коли я вже думав, що нічого більше не може нас здивувати, вона раптом з’явилася на сцені з мегафоном і оголосила, бляха, всім, що ми насправді знімали виступ до конкуру “Незручний сміх”. А головний приз – це набір амуніції для змагань по бігу у лісі із зав’язаними очима.
Мабуть, вам цікаво дізнатись, чим все закінчилось? Так, добре, тепер в нас багато спільного, власність, діти, кіт з собакою, хом’як, відвідування курсів особистого розвитку. А ще…
Дзвонить телефон. Друзі, це вона…
-
- Альо, так люба. Зрозумів, буде зроблено. Вже готово. Вже був. Купити миюче? Ок. Подушки забрати? Ок. Вигуляти собаку? Звісно. Продукти для вечері? Записав. А ще, люба, можна я на годинку вийду з хлопцями і випити пива? А, точно забув про курси…
Привіт, дорогоцінна спільното!
Мене звати Катя. Хочу розповісти вам одну історію, але, будь ласка, не смійтеся з мене. От бляха, одного разу випадково зателефонувала своєму босу замість подруги. І почала розповідати йому про свій геніальний план провести вихідні, з’їдаючи пів кіло морозива перед телевізором в одних труселях і з маскою на обличчі. Він довго мовчав, а потім запросив мене на корпоратив.
Тепер боюся, що бос без приколів вважає це моєю стратегією досягнення успіху. А ще під кінець корпоративу сказав: “Катю, я теж люблю морозиво, може, якось разом?” Тепер на кожній нараді уявляю його з морозивом і маскою для обличчя, і наскрізь зуби стримуюсь, щоб не ржати.
Так ось, хочу розповісти вам одну дивну історію, але не подумайте, що в мене кукуха поїхала. Значить, стою я на середині кімнати і граю в хованки з моїм найкращим другом. Проблема лише в тому, що він невидимий. Такий собі привид. Називаю його Петро.
“Петре, ти готовий? Я рахую до десяти!” — вигукую і починаю рахувати. “Один, два, три…” Чую тихий шепіт за спиною. “Де ти?” — питаю, але Петро, звичайно, мовчить. Бо він невидимий. І ось на десять я відкриваю очі, обертаюся і починаю шукати.
Зазираю під стіл, під ліжко, у шафу. “Петре, ти де?” — гукаю. А Петро, хитрий парубок, заліг у самому найкращому місці — в моїй уяві. “Ой, Петре, знайшла тебе!” — радісно вигукую. Мовчання.
Раптом відчуваю легкий поштовх у спину. “Ага! Ти запетляв за двері!” Але двері пусті. Я починаю думати, чи не зійшла з глузду. Може, невидимий друг насправді не існує? Ні, просто дурний збіг.
І тут, несподівано, чую, як хтось відкриває холодильник. “Петре, ти серйозно?” Йду на кухню, а там — порожньо, хіба що молоко на столі. Виявляється, навіть невидимі друзі потребують перекусів.
Після години безплідних пошуків я втомлено сідаю на диван. “Ну, Петре, су*а, ти переміг,” — кажу і відчуваю, як хтось легенько торкається мого плеча. Ось це поворот!
Але тут мама заходить до кімнати. “Ти знову граєшся з Петром?” — питає, і я відчуваю, як червонію. “Так, мамо, ми просто грали в хованки.” Вона сміється. “Ну, йди мий руки. Обід готовий.”
І я йду, прокручуючи в голові про те, що ж таке насправді невидимий друг. Чи це просто моя фантазія, чи справді Петро десь тут, поруч. Але одне знаю точно — ці хованки були найкрутішими в моєму житті.
Раптом відчуваю поштовх і відкриваю очі. Темно, спітніла як після фітнесу. Я у своєму ліжку. Світає. Виявляється, всі пригоди з Петром — то бляха, лише сон. Відчувається легке розчарування, але що це? Дивлюсь, записка з трояндами поруч…. Що??????
Раптом знову прокидаюся — сонячні промені вже заливають кімнату, наче жовтий фломастер. Встаю і думаю: “Ну пизд*ць, це вже друге прокидання. Здається, я в трешовій комедії, а не в реальному житті!. Петро, су*а, де ти?”
Привіт, я Катя, я німфоманка, і сьогодні розкажу вам, як шукала ідеального хлопця на сайті обʼяв “Базар”. Думаю, всі ви знаєте, як це, коли хочеш знайти когось особливого, але доля підкидає тобі такі сюрпризи, що тільки тримайся. Бляха, почнемо!
Після купи факапів у пошуках ідеального і єдиного на сайтах знайомств, я змінила тактику. Чому? Бо більшість хлопців там – егоїстичні мудаки, які думають лише про власне задоволення. Тепер я спробую інший формат – знайомства через сайт оголошень. Ніхто там не очікує серйозних підвохів, усі розслаблені і не готові до жіночих сюрпризів, тому хлопців там можна брати голими руками. Щолкати як студенітів, ха-ха! Сподіваюся, це клондайк.
Спочатку я вирішила зайти в рубрику “Техніка”. Чому? Бо подумала, що хлопці, які шарять в техніці, вміють поводитися з інструментами, якщо ви розумієте, про що я. І тут я знайомлюся з типом, який розповідає, що він профі з перфораторів. Думаю, ого, це ж те, що треба. Але виявилося, що його інструмент тільки для роботи, а в ліжку він, бляха, навіть цвяха забити не може. От сука!
Ну що ж, вирішила перейти до рубрики “Автомобілі”. Думаю, там хлопці хоч швидкі і з фантазією. Знайшла одного, обіцяв захоплюючі поїздки, швидкість і адреналін. Ага, щас! Його машина постійно ламалася, як і його романтичні навички. Вже і на трасі стояли, і на СТО їздили, але ні до чого путнього так і не дійшли.
Потім думаю, а чому б не спробувати “Нерухомість”? Здається, надійні хлопці там водяться. Познайомилася з таким, який пропонував “кімнату з усіма зручностями”. Ну, думаю, нарешті щось серйозне! А він, сука, забув згадати, що ця кімната у нього в гуртожитку, де стіни тонкіші, ніж моє терпіння.
І ось, попереднього разу, вирішила зайти в рубрику “Спорт”. Бо спортивні люди більш адаптовані до шаленої пристрасті. Зустріла хлопця, який обіцяв бути моїм “міцним суперменом”. Ну, думаю, дідько-лисий, це саме воно! Але цей, бляха, мудак виявився таким закоханим у свою качалочку, що на мене часу не залишалося.
От така моя історія. Німфоманка шукає кохання через сайт об’яв. Кожна рубрика – нова пригода. Але я не здаюся, бо кожна невдача наближає мене до успіху. Можливо, наступна рубрика таки принесе мені довгоочікуване щастя! А тим часом я знайшла любов свого життя… в коментарях до оголошення про продаж дивану. Отаке буває!